Пайк прийняв Джордан, коли їй нікуди було податися. Він завжди готовий прийти на допомогу. Він не використовує її, не ображає, захищає і весь час пам’ятає про неї. Він бачить у ній силу й самостійність. Вона в ньому — прийняття й стабільність, яких їй так бракує. Джордан відчуває на собі його погляди за сніданком і затамовує подих, коли чує, як його машина зупиняється у дворі.
Їй казали, що хороших чоловіків не існує. А якщо й зустрінеш такого — то він, ймовірно, недоступний. Так і сталося, адже їй лише дев’ятнадцять, а Пайку – тридцять вісім.
А ще — він батько її хлопця.
Вони не мали закохатися. Не мали навіть думати одне про одного. Але заборона — це лише слово, коли бажання стає сильнішим за розум.
